LT News - шаблон joomla Оригами

Любов Басюк

ДОЩІ

Ще накрапа з самісінького ранку.

Гілляшепоче: «Вже ідуть дощі…»

В парку стоїть замріяна альтанка,

А навкруги не видно нідуші.

Опале листя і осіння мряка,

Пожовкли та намокли спориші.

Ще накрапа з самісінького ранку.

Гілля шепоче: «Вже ідуть дощі…»

Хтось поспіша, хоч би не запізнитись,

Тепло останнє зберегти в душі,

Щобна дещицю осінь зупинити,

Затримати хоча б на день дощі.

Промінчик сонця блимнув на прощання,

Так щедро золотом осипав шикущі.

Ще накрапа з самісінького ранку.

Гілля шепоче: «Вже ідуть дощі…»

***

Запитала в місцевій аптеці:

‒ Ліки є, щоб любов забути?

‒ Є, ‒ сказали, ‒ пігулки від серця.

Від кохання ж – нема і не буде.

Це ви, мила, не там запитали.

Чим ми можемо Вам знадобитися?

Ви у кого любов свою брали?

Чек же мав хоч якийсь залиши́тися…

Або може якась квитанція…

Підійдіть, може там щось вдіють.

‒А ви, певно, ще маєте рацію,

Хоча я вже не маю надії…

‒ Що ж, прощайте, щасти Вам, дівчино,

Не сумуйте – усе ще минеться.

А як ні – наші двері відчинені,

Залікуємо Ваше серце.

‒ От! Побігла! Куди ж ти, доцю?!

На червоний не можна так гнатися!

… Де ж дівчата знаходять тих хлопців,

Щоб за ними ось так побиватися?!..

Прибула в невеличку крамничку,

А мені: ”Продавця шукаєте?

Не турбуйтесь, він має звичку

Припізнятись. Та ви ж зачекаєте?

Теж мабуть з особистим питанням?

Ще така молода і вродлива,

А в очах вже чомусь хвилювання…

Ти ще он яка будеш щаслива!”

Двері рипнули – він прийшов.

‒ Здоровенькі були! – привітався, ‒

Ти півроку тому тут взяла любов.

Я, зізнатися, вже зачекався.

Ну як справи, коханий покинув тебе?

Ну, не плач, та буває і гірше.

Ти разів мабуть сто вже питала себе:

”А можливо, у нього є інша?”

Не турбуйся, єдине, що можу сказать:

Твоя казка чудово кінчається.

А як саме, ‒ цього я не дам тобі знать.

Прийде час – ти сама все дізна́єшся.

‒ Я безмежно Вам вдячна за добрі слова,

Та сюди я прийшла не гадати.

Що робити, коли просто дах зрива?

Чим і як можна це лікувати?

‒ Безперечно, мені тебе, дівчинко, жаль.

І шкода, що розбите серце.

Може, цим я розвію твою печаль:

Він, можливо, іще поверне́ться.

А скажи, тільки чесно, невже коли

Почуття в своє серце вкладала,

То інструкцію ту, що тобі дали,

Розгортаючи, не прочитала?

Там по білому чорним друкується,

Ще й підкреслено, бачиш, червоним?

Що симпатія – легко лікується,

Що захоплення – легко лікується,

А кохання ‒ не є виліковним!

Тільки слухай уважно, а сльози облиш.

Ти приходь у наступну середу.

Так бувало, зізнаюсь, не в тебе лиш.

І, повір, твоє щастя – попереду.

РАНОК

Я розсуну фіранки ‒

Впущу до кімнати сонце.

Хай оселяться ранки

В шухлядці поміж книжок.

Теплий сонячний зайчик

Пробіг по моїй долоньці

І розсипав веснянки

Під щебетний спів пташок.

За вікном дзиґотять

Невгамовні медові бджоли,

Зажовтілись кульбабки

В зеленій густій траві.

На блакитному небі

Метелик малює кола,

Щоб сподобатись ніжній,

Мов квітка, коханій своїй.

І нехай темно-сині хмарини,

Що кольору сливи,

Будуть марно лякати дощами

І вітром жарким.

Іще зранку чомусь

Я назвала цей день щасливим –

І я так сподіваюсь,

Що він залиши́ться таким.

***

ВІН:Без тебе я – мовчовен без вітрил,

Щозаблукав, пливе за течією.

Усі б моря на світіпереплив,

Абити стала гаваннюмоєю.

А я б всіперепониподолав.

Я б не злякавсьвітрів і хвильбурхливих,

Бонад усе на світі я бажав

Тонути ув очах твоїхщасливих.

Цілуноксонця ‒ поцілуноктвій.

Вустасолодші за медовийтрунок.

Повірмені, а сумнівирозвій ‒

Любовіцеєдинийпорятунок.

Злітаютьпелюстками з вуст терпких

Твої слова,трояндово-жагучі,

І горнуться до теплихвустмоїх –

 Таких, як ти, закохано-квітучих.

ВОНА: І як ранішбез тебе я жила...

            Увесь мійсвітнаповнюєш собою.

            Де б ти не був і де б я не була ‒

            Я завжди буду подумки з тобою.

За тебе, милий, Бога я молю,

І за любов, що в серці розквітає.

            Не забувай: я так тебе люблю –

            Як більшніхто на світі не кохає.

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)