LT News - шаблон joomla Оригами

Марина Бабич: «Тоді у мене щось спалахнуло, але професійно малювати я почала на другому курсі університету»

Художники – це ті люди, які дарують світу у своїх роботах щось неповторне. Їхні витвори мистецтва стають джерелом натхнення та предметом захоплення багатьох. Кожна картина є частиною чогось більшого, чогось завершеного. Ця естетика дихає сучасністю і неповторністю внутрішнього світу художника. Таким є світ Марини Бабич – студентки другого курсу ОС «магістр» Філологія (Фольклористика), для якої хобі – малювання. Дівчина живе своїм світом, ні на кого не озираючись. Вона має глибоке самоусвідомлення, як соціальне, так і духовне. Кожним малюнком вона виражає свій стиль, передає свої думки та настрій.

– Чи пам'ятаєш ти той момент, коли в тебе з’явилася любов до художнього мистецтва?

– Якщо чесно, то я взагалі не пам’ятаю, коли конкретно у мене виникло це захоплення. Я любила малювати в дитинстві, до речі, в мене вже тоді непогано виходило, але це було в межах навчання в школі. Пізніше у мене з’явилась подруга, яка вже тоді гарно малювала, а я спостерігала, а іноді допомагала їй в процесі створення картини. Можливо, тоді в мене щось спалахнуло, але професійно малювати я почала на другому курсі університету.

– Маринко, розкажи трішки про дитинство, яку роль зіграла твоя сім’я для тебе у виборі творчого шляху?

– Я трішки малювала в дитинстві, але в цьому не було нічого серйозного. Стосовно сім’ї, то вона жодним чином не впливала на мене, хоча рідні помічали, що в мене час від часу виявлявся інтерес до малювання, незважаючи на те, що я займалась зовсім іншими справами, далекими від малювання. Коли вони побачили, що я почала серйозно цим цікавитися, навіть натякнула на те, що збираюся пов’язати життя із цим фахом, то повністю підтримали мене, і це, до речі, дуже допомогло і добре вплинуло на мене.

– Скільки за часом і як часто ти малюєш?

– По-різному. Я можу сидіти декілька годин над малюнком, а в результаті нічого з цього не вийде. Але, на щастя, найчастіше буває навпаки. Раніше могла просидіти над одним малюнком декілька днів, це були переважно портрети.

– Що тобі необхідно для того, щоб творити?

– Мені некомфортно, коли є хтось поряд і відволікає мене, тому малюю я в основному лише тоді, коли залишаюсь наодинці. Звісно, бувають винятки, але, говорячи про комфорт, краще робити це на самоті. Тоді я можу повністю насолоджуватися процесом малювання, продумувати деталі та грати з кольорами.

– Який твій основний напрям у малюванні ?

– Основний напрям у мене – це поп-арт. Дуже давно він мені так сильно сподобався, що я захопилась і почала малювати в цьому стилі. Я була щиро задоволена своїми результатами як тоді, так і зараз, і це стало моєю візитівкою. Але нещодавно я пішла навчатись живопису, тому що не хочу стояти на одному місці й малювати лише в одному стилі.

– Чи брала участь у мистецьких конкурсах?

– Жодного разу не брала участі в конкурсах, але, можливо, мої роботи колись «доростуть» до такого рівня, що їх можна буде показувати на виставках, чому б ні. Я ще навчаюсь.

– Роботи яких відомих митців тобі до душі?

– Мої улюбленці – це Енді Воргол та Сальвадор Далі, також мені подобаються роботи Айвазовського, я обожнюю мариністику. Якщо говорити про якусь улюблену, то в Айвазовського – це «Буря» та «Хвиля», у Далі «Жінка з головою із троянд», а от у Воргола важко виокремити якусь одну роботу. Але мені дуже подобається його стиль.

– Де ти черпаєш натхнення?

– В основному з робіт інших митців, необов’язково відомих. Я захоплююсь талантом людей, мені дуже цікаво спостерігати за тим, хто і як малює, хто пише в якому стилі, якими матеріалами. Інколи мене вражає, що є настільки талановиті люди, що дивишся на них, і хочеться вже якомога скоріше створити якийсь свій шедевр. Ще одне джерело мого натхнення – це тату. Особливо мене цікавлять якісь незвичні, нетипові, сміливі, які не кожен наважиться відтворити на собі. Все таки людське тіло – це теж полотно, тому тату передусім мистецтво, яке дуже надихає.

– Якби тобі довелося відмовитися від хобі, яким був би твій вибір?

– Мені важко уявити своє життя без цього хобі, до того ж я хочу, щоб це стало справою­­­­­­­ життя. Але трапляються різні ситуації, тому якщо не малювання, спробую вивчити англійську мову. Колись я думала над тим, щоб стати перекладачем.

Вікторія Лисогор

Фото вязто із соціальної мережі Instagram

Оцініть матеріал!
(0 голосів)