***

Я та, хто зустрічає завжди сонце

Рівно о нуль п’ятій двадцять п’ять.

Я та, хто завжди дивиться в віконце,

Коли гримить гроза й дощі шумлять.

***

Весна до мене тихо підійшла.

І цвітом вишні огорнула плечі.

Поглянь-но – прилетіли до села

Аж п’ять ключів, аж п’ять родин лелечих.

ДОЩІ

Ще накрапа з самісінького ранку.

Гілляшепоче: «Вже ідуть дощі…»

В парку стоїть замріяна альтанка,

А навкруги не видно нідуші.