LT News - шаблон joomla Оригами

Олена Титаренко

***

Весна до мене тихо підійшла.

І цвітом вишні огорнула плечі.

Поглянь-но – прилетіли до села

Аж п’ять ключів, аж п’ять родин лелечих.

Вони тобі принесли подарунки,

Яких ніхто іще не дарував –

Від осені ясної поцілунки,

Палкі обійми сонячних заграв.

Моя весна всміхається до мене,

Неначе пісня, що не має меж.

Моя надіє, ти – благословенна –

З добром і світлом стежкою ведеш.

Душа моя

(тріолет)

Душа моя – то тихе море сліз

І найщиріших, чистих почуттів.

До неї шлях трояндами заріс.

Душа моя – то тихе море сліз,

Непрохідний, густий і … ніжний ліс,

Який пройти лиш друг-поет зумів.

Душа моя – то тихе море сліз

І найщиріших, чистих почуттів.

Звернення до ровесника

Поглянь на світ тверезими очима,

Не дай отруті скаламутить вроду.

Не так багато в тебе за плечима,

Як у бутті прийдешньому народу!

Чи стане у нагоді світ ілюзій,

Аби проблеми вирішить реальні?..

Чи навпакиутратиш справжніх друзів

Й оселишся у світі віртуальнім?..

Тягнися вгору, друже, підіймайся!

Цінуй мистецтво, говори правдиво.

Бо ж ти –майбутнє,а відтак, старайся

Його і вдосконалить, і вщасливить!

***

Не лине сон, не можу щось заснути.

Ніч загорнула все у свій полон.

І тільки вітер гілля дивно сплутав,

Немов кросворди,за моїм вікном.

І знову ніч… і знов мені не спиться…

Клечальне листя тихо шелестить.

Вже вишня спить. Цікаво, що їй сниться?

Заснув весь світ – лиш вітер ще не спить.

Так тихо

 

Так тихо в хаті.Тільки я і тиша.

Так щемно в серці – стисне й відпускає.

Шукала душу, що мій біль вколише.

Шукала серце, що моє пізнає.

Дзвінок, гудки… І голос, наче ліки,

Загоює в душі пекучі рани.

Так добре стало враз. Насправді тільки

Зо п’ять хвилин поговорила з Вами…

***

Я у морі життя, у човні, що без дна, потопаю,

Тихо дивиться люд, хто принизить, а хто допоможе,

Хтось останнє віддасть, хтось понівечить, навіть зламає…

В цій борні нелегкій поможи мені вижити, Боже!

Поміж бурі – пливу. Мій понищений хвилями човник…

І безсмертне буття – не під силу йогозагубити.

Розквітає воно, вщентрозкішними душами повне –

Тих, хто зміг помогти, хто зумів від біди захистити.

***

Так тихо…

Тихо ніч вгорнула шаллю плечі,

Тихо ніч зітхнула вітерцем осіннім,

Тихо ніч з обіймів відпустила вечір,

Тихо ніч молилась про своє спасіння.

Тихо ніч злетіла, обійнявши ранок,

Тихо ранок сонце сонне цілував,

Тихо промінь сонечка останній

На мою долонюзморено упав.

Тихо ніч вгорнула шаллю плечі,

Тихо попрощався з ніччю вечір…

Мелодія осені

Виходжу в поле – у безкрає море.

І прислухаюсь: я це впізнаю!

Тремка мелодія летить до неба вгору –

То павутинні струни виграють.

Я придивляюсь: бачу павутинку–

Тремтять на ній дві крапельки роси.

І так блищать, неначе дві перлинки,

Немов останні літа дві сльози.

***

Очі сліпі –серцевдатнелиш бачить.

Безмовні вуста – не змовкають лиш душі.

І те, що назовні, – без суті і значень.

Що усмішка варта, як серценедуже.

***

«Тік-так, тік-так» – лиш чутно звуки.

На мене не впливає час.

Тягну до мами й досі руки.

Заплакать хочу разураз…

А час летить, галоп невпинний –

Та чи спинить під силу нас.

Ще б’є годинник старовинний,

Ще тихий скрипки чутно бас.

«Тік-так, тік-так» – настирні звуки.

Час – поза межами науки…

***

Лесі Шмигельській

Усе в житті пішло чомусь навскіс.

Прокралась знову ніч в мою кімнату,

Маленький страх у відчай переріс,

А я чимдуж боюсь утрат пізнати…

Та розумію, знаю – так не гоже.

Помалу починаю підійматись.

На все, що є у світі, – воля Божа.

А Ви мене навчали: «Не здаватись!»

Муза

Тамілі Чупак

Спекотний, тихий, літній вечір

Несе мене на крилах серця

Туди, де муза враз озветься,

Де слово ніжитиме плечі.

Вона вела мене туди,

Душевно чиста, справжня Муза,

Там всі немовби давні друзі,

Я ніби знала їх завжди.

Душа – неначе вільний птах –

Злетіла в небо навесні,

Так стало хороше мені,

Сльоза з’явилась на очах.

То на душі минула злива,

Й вона від щастя заспівала,

Зупину пісні тій не знала.

Її зустріла – я щаслива!

***

Крапає,крапає, крапа…

Крапає крапельками кришталю,

Крапає осінь у душу мою,

Крапає дощиком, крапа сльозою,

Крапа й лишається сріблом-росою.

Крапає тихо краплинками сонця,

Крапає вітер і стука в віконце,

Крапає небо на землю струмками,

Крапа і світ обіймає руками.

***

У русі коси заплету

Я стрічку кольору барвінку.

І бачу в дзеркалі я ту,

Що гордо зветься – УКРАЇНКА!

***

Люблю життя –

Хоч як буває складно.

Люблю життя –

Лиш час нам не підвладний.

Люблю життя –

Живемо тільки раз.

Люблю життя –

А в ньому, друзі, вас!

***

До верховини Мрій, гори підніжжя

Іду я впевнено, долаю перешкоди.

Йду через ліс невдач, по бездоріжжю, –

Заради мрій ні рук, ні ніг не шкода!

***

Не злетіти висóко – впадеш.

Не пірнути глибóко – потонеш.

Не лишилось нічого – йдеш,

Заглушивши гудки рингтоном…

***

Вдихаю світ крізь призму почуттів, –

І щиро плачу, й щиро посміхаюсь.

Для мене дружба – головне в житті.

Все інше буде – я й не сумніваюсь!

***

Я бачу: сонях – це те сонце,

Яке ніколи не сідає.

Я знаю: друзі – це ті душі,

Які лиш сам Господь єднає!

***

І нехай за вікном дощить,

Все ж на серці у мене сухо.

Осінь віршами гомонить,

Та немає кому їх слухать.

У парку між дерев пливе

Той туман, що серпанком вкутав.

Лиш весна у душі живе

Й розриває буденні пута.

***

О пані Осене, яка ж Ви файна,

Яке вбрання прекрасне золоте,

Яка у Вас натура надзвичайна,

Яке намисто, а лице ж яке!

Яка ж Ви пані файна й гонорова,

І маєте таку добротну хустку,

У неї загортаєтесь і знову

До вересня берете Ви відпустку. 

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)