Неділя, 11 червня 2017 00:00

Тетяна Колосова: «У журналіста немає ні часу, ні права на страх»

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Страх – це дуже корисна емоція, адже вона виконує сигнальну функцію. Людина, яка переживає страх, реагує миттєво – готується боротись або втікати в загрозливій ситуації. Проте, переживання тривалого, хронічного страху може стати певнимдистресом, тобто тим стресом, який вже не несе мобілізацію організму, а виснажує його.

 Про страх у критичних ситуаціях та як його подолати розповіла Тетяна Колосова, черкаський практичний психолог.

Які прояви страху ви можете назвати?

Страх може проявитися у вигляді пригніченого чи збудженого емоційного стану. Панічний страх або жах найчастіше супроводжується пригніченістю. Синоніми терміну «страх» чи близькі за станом є такі слова, як «тривога», «паніка», «переляк» та «фобія».

Чому певні критичні ситуації зазвичай супроводжуються відчуттям страху?

Страх потрібен. Це запобіжник, який дає змогу реально оцінити ситуацію. Коли тебе охоплює паніка, ти не можеш діяти свідомо й розважливо. Страх, натомість, дозволяє оцінити ступінь небезпеки й діяти раціонально. Безстрашна людина – це не та, яка нічого не боїться, а та, що може контролювати свій страх.

Як зрозуміти, що людина «заблукала» у стресовій  ситуації і її почуття страху наростає?

Є кілька етапів поведінки, коли можна виявити, що стресова ситуація породила страх. Основна фаза - адреналінова, коли гормон мозкової речовини різко надходить у кров. Тут може спостерігатися, переважно, дві реакції. Перша - прояв надмужності. В такому стані нічого не страшно, людина іде вперед без найменшого страху. При цьому навіть людина здатна нести на собі 40 кг вантажу, бігати з ним і виконувати поставлені завдання.Друга реакція - поява панічного страху. Тоді людина теж демонструє високу спритність, біжить, але при цьому заражає панікою тих, хто поряд. У такий момент її треба максимально ізолювати, схопити, позбавити можливості кричати. Різка ізоляція за кілька хвилини викликає спад адреналіну і приводить людину до тями.

Багато статей написано на досить популярну тему про найстресовіші професії. А от на вашу думку, люди яких професій найчастіше можуть піддаватися паніці або навіть страхові в якихось критичних ситуаціях?

Це всі ті фахівці, які працюють з іншими людьми. Серед «спокійних» професій це, безумовно, педагоги. А от серед «неспокійних» можна виокремити  журналістів, особливо зараз. Журналіст несе відповідальність за власне життя та інформацію, яку він поширює, тому страх виникає подвійний. Звичайно, будь-якому новичку складніше і його страх більший незалежно від професії. Але є деякі люди, які вже давно працюють і все ще розгублюються чи бояться чогось.

Як можна уникнути почуття страху журналістові, якщо воно тільки починає «підступати»?

Десятки українських журналістів, які зараз працюють на війні, раніше не мали такого досвіду, це очевидно. Несподівано опинитись у такій ситуації – це стрес. Але на психологів немає часу. Зазвичай можна попросити допомоги від колег; можна також переключитись на інший вид діяльності. Головне спілкуватися з людьми.

Якщо вже журналіст розгубився, то які існують методи або способи прибрати паніку та працювати далі?

Для кожної людини справлятися зі страхом – це індивідуальне. Тут не допоможуть загальні фрази, типу тричі вдихнути-видихнути. Особливо журналістам, які не мають ні часу, ні права на страх, особливо в критичних ситуаціях. Людині потрібна мотивація, той кінцевий результат, який вартий ризику. А ще, якщо людина боїться і знає про це, варто написати заздалегідь список послідовних дій, такий собі план, і дотримуватися його. Це надзвичайно організовує, дає своєрідну страховку.

Але ж є ситуації, в яких, як ви говорите, у журналіста немає часу, особливо на складання списків дій. Все сталося тут і зараз, але почуття страху присутнє. Що тоді робити?

Просто треба йти і робити. Якщо людина сконцентрована на тому, що відбувається, то вся її енергія направлена на дію. Її не будуть зупиняти думки, наскільки її вчинок правильний. Також в неї не буде залишатися енергії на для того, щоб роздумувати про всі невдачі, які людину можуть спіткати. От потім може виникнути страх про зроблене, але він буде не таким сильним і швидко пройде.

Чи можна щось зробити, аби побороти страх назавжди?

Зі страхом, насправді, не треба боротися. Як я вже говорила на початку, він нам потрібен. Це важлива складова, зокрема, і журналістської роботи. Журналіст повинен боятися, але при цьому не переставати працювати.

Спілкувалася Юлія Складанюк

Інститут, який цінує твою унікальність!

Відео

Соціальні мережі

F Y I F